5 художників, які пізно почали

Ми часто чуємо, що аби досягти значних успіхів у сфері мистецтва, слід починати навчатись змалечку. Або, принаймні, нам відомі історії про те, що видатні митці виявили талант у дуже ранньому віці. Проте, історія мистецтва знає достатньо прикладів, які доводять, що почати творити ніколи не пізно!  Сьогодні пригадаємо п’ятьох митців, які звернулись до мистецтва не в дитячому, та й не в юному віці. Можливо, історії цих художників приведуть вас на заняття малюнком і живописом?

1. Клод Моне
Один із революціонерів живопису, засновник імпресіонізму, Клод Моне, якщо й брався до малювання в дитинстві, то досконалості досяг лише в створенні карикатур на своїх вчителів просто на обкладинках зошитів. В п’ятнадцять років він був відомий усьому Гавру, як талановитий карикатурист, чиї роботи були виставлені в єдиній на усе місто художній лавці. Коли пейзажист Ежен Буден, чиї роботи виставлялись там само, пропонував юнакові навчатися у нього мистецтву, той весь час знаходив приводи відмовитись. Втім, зрештою, саме Буден розкрив для Моне красу природи і почав вчити живопису. Але серйозно навчатися Моне почав тільки після двадцяти років. Попри те, що він встиг написати кілька знаменитих робіт, біографи та мистецтвознавці зазначають, що «насправді» займатися живописом Моне почав тільки після смерті першої дружини, Каміли Донсьє, коли йому було вже сорок років! Саме тоді він почав писати, як одержимий і створив більшість своїх шедеврів.

2. Анрі Руссо

Майстер примітивізму, Анрі Руссо одразу після школи поступив на військову службу, де провів чотири роки. Після смерті батька, Руссо отримав звільнення зі служби, оскільки мусив утримувати матір. Переїхавши до Парижа, він спершу служив у судового пристава, а потім знайшов роботу на митниці, за що згодом і отримав прізвисько «Митник». Анрі Руссо було 28, коли він почав займатися живописом, проте не здобув мистецької освіти і лишався самоучкою. Він отримав дозвіл копіювати твори у Луврі і намагався, звісно, без успіху, подати свої роботи до участі в паризькому Салоні. У 1886-му він виставив картину «Карнавальний вечір» у Салоні незалежних, проте мало хто оцінив цю роботу, здебільшого публіка сміялась. Серед тих, хто оцінив талант Руссо були Каміль Піссарро та Пабло Пікассо.

3. Марина Абрамович

Сербська мисткиня, знаменита своїми перформансами, у яких вона досліджує стосунки між митцем і публікою та випробовує можливості власного тіла та розуму, зацікавилася мистецтвом у підлітковому віці. У дев’ятнадцять вона вступила до Академії образотворчих мистецтв у Белграді, втім, першу значну роботу, перформанс «Ритм 10» вона створила тільки у двадцять сім.

4. Вінсент ван Гог

Свій шлях в сфері мистецтва ван Гог почав як артдилер у фірмі свого дядька. Попри те, що нам відомі вправні дитячі малюнки ван Гога, розчарувавшись у кар’єрі в родинній справі, він спершу прагнув стати священиком. Тільки коли розвіялася романтика священницької роботи, Вінсент, на пропозицію брата Тео, вирішив стати художником. Свій перший шедевр, «Їдців картоплі», він створив у тридцять два роки, а найкращі свої твори написав в останні кілька років життя, яке сам і бірвав у тридцять сім.

5. Джанет Собель
«Бабуся американського абстрактного експресіонізму» Джанет Собель походила з міста Катеринослава (тепер Дінпро) у єврейській родині. Втікаючи від погромів, родина переїхала до США, де Джанет вийшла заміж за іншого емігранта, ювеліра Михайла Цибульського, який змінив своє ім’я на американський лад – Макс Собель. Мати п’яти дітей і на той момент вже бабуся, Джанет Собель почала малювати, коли їй було вже сорок чотири роки. Згідно з напівлегендарними оповідками, вона малювала поверх малюнків, які її син Сол приносив з уроків мистецтва. Почавши з малюнків у стилі примітивізму, згодом вона винайшла те, що пізніше назвуть технікою дріппінгу – створення картини розбризкуванням фарби по поверхні полотна. Знаменитий абстрактний експресіоніст, який здобув славу саме роботами в цій техніці, Джексон Поллок, зізнавався, що значний вплив на нього справила творіть Джанет Собель.

Як бачите, пізній старт ще не означає провал. Успішних митців, які звернулись до мистецтва в пізньому віці набагато більше, ніж п’ять згаданих у цій статті, а тих, хто знайшов свій стиль і досяг успіху тільки після багатьох років чи й десятиліть творчості ще більше. Творити можна у будь-якому віці, а навчатися варто завжди. З рештою, для того і існують творчі школи та гуртки.