Чому не будь-яке малювання – це арттерапія

Сьогодні все більшої популярності набуває арттерапія. Повсюди дорослим і дітям пропонують арт терапевтичні заняття: малювання, казкотерапія, малювання піском та інші види. Приватні дитячі садочки, центри розвитку і творчі школи включають такі заняття у свої програми, а дорослих тут і там запрошують за їхньою допомогою звільнитися від стресу. То що ж таке арттерапія і чим вона відрізняється від звичайного малювання, танцю чи ліплення?

Арттерапія – це напрямок психотерапії, буквально вона означає лікування за допомогою мистецтва. Вперше цей термін використав у 1938-му році британський педагог і митець Адріан Гілл, хоча він не був першим, хто вдавався до цього методу. Арттерапія покликана покращити психоемоційний стан, допомогти у подоланні стресу і травм. Спершу йшлося саме про малювання, але згодом були включені й інші методи. Сьогодні до арттерапії відносять:

ізіотерапію (використання малювання)
кольоротерапію (використання впливу різних кольорів на психоемоційний стан людини)
музикотерапію (прослуховування різних мелодій)
пісочну терапію (робота з піском)
відео терапію (перегляд фільмів, де персонажі стикаються з різними проблемами та шукають способи їх вирішення)
бібліотерапію (читання, прослуховування та аналіз різних книжок, текстів, створення власних текстів; популярний підвид – казкотерапія)
танцювально-рухова терапія
ігротерапію (проведення різних ігор)
драматерапію (розігрування сюжетів)

Ці методи можуть використовуватися окремо, або в поєднанні.
Усі види арттерапії засновані на використанні мистецтва як посередника в комунікації. На відміну від звичайного уроку малювання, під час арттерапії важливий не результат (кінцевий малюнок), а процес, який дозволяє людині виразити, свідомо чи несвідомо, свої переживання, страхи, емоції. Від арртерапевта, відтак, не вимагається бути майстерним художником, як не вимагається жодної майстерності і від пацієнта. В арттерапії не важливо, наскільки правильним чи вправним виходить малюнок, важливо тільки те, що він передає.

Через малювання (або інші види мистецтва) людина може передати свій досвід і зробити його доступним для подальшого осмислення. Творчий процес дозволяє виразити ті емоції, переживання, досвід, що не можуть бути висловлені словами, або які висловити важко чи незручно.

Ізіотерапія (терапія малюванням) заснована на взаємодії двох півкуль під час малювання. Малюючи, пацієнт проектує в зображення свої почуття, мрії, бажання, або навіть проживає заново різні ситуації, перебудовуючи їх заново, і таким чином безболісно стикається з неприємними чи травматичними образами. Тож малювання використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів та страхів. Арттерапевт, скеровуючи процес і впливаючи на тематику малюнків, може домогтися перемикання уваги пацієнта, концентрації його на конкретних значущих проблемах. Таким чином людина може не просто розслабитися і позбавитися стресу, а й позбутися комплексів, вирішити психологічні проблеми, краще пізнати себе.

Арртерапія може бути використана для досягнення таких цілей:

пізнання себе і своїх потреб
самовираження та аналіз своїх вчинків
концентрація на проблемі і знаходження правильного рішення
поліпшення і стабілізація психоемоційного фону
розвиток емоційного інтелекту
позбавлення від напруги, страхів, тривоги, надмірної емоційності
контроль власних емоцій
усунення агресії
встановлення довіри між лікарем та пацієнтом
сприяння соціальній адаптації
підтримуючий метод при лікуванні депресії

Для дітей арттерапію можуть призначити у таких випадках:

щоб подолати упертість, агресію, страхи, тики, заїкуватість, нав’язливість і т.п.
для боротьби з частими змінами настрою, збудливістю, апатичністю, гіперактивністю
при затримках мовного та психічного розвитку
у кризових ситуаціях
при труднощах в школі, у спілкуванні з однолітками та (або) дорослими
при зміні місця проживання, підготовці до дитячого садочку або школи або в період адаптації
якщо батьки відчувають, що втратили контроль над дитиною, у випадках непослуху
при сором’язливості і невпевненості в собі

Арт-терапія може використовуватися як окрема форма лікування або доповнювати основну терапію. Це невід’ємний і дуже ефективний елемент лікування дітей з особливими потребами, а також – один із засобів розвитку малюка.

Хоча арттерапія – це дуже м’який метод лікування і він не має протипоказань, як і будь-яка терапія вона може нашкодити при неправильному використанні. Тут можемо розділити різні ситуації, при яких застосовують арттерапію:

для розслаблення і самовираження
як засіб корекції психоемоційних станів або допомоги при серйозних психічних станах, проблемах

Звичайно, застосування арттерапії для самовираження чи релаксу не потребує особливих вмінь, тож батьки можуть займатися з дітьми вдома. Однак, якщо йдеться про серйозніші ситуації, можна зашкодити дитині.

Арттерапія заснована на вираженні емоцій, проживанні через мистецтво певних проблем, стресових чи травматичних ситуацій. В такому випадку дуже важливою є участь професійного психолога, арт терапевта чи психотерапевта, який може правильно налаштувати дитину, контролюватиме процес. Наприкінці фахівець обов’язково має інтерпретувати малюнок та допомогти дитині проговорити емоції й переживання. Вивільнення емоцій без їхнього аналізу може призвести до виникнення чи поглиблення травми.

Є деякі загальні правила арттерапії:

заняття не повинно тривати довше 2-х годин
заняття має бути зорієнтованим на процес, а не на результат
заняття не має викликати стресу, не можна примушувати дитину
потрібно підштовхувати дитину до обговорення та аналізу її твору та, відповідно, емоційного стану

Малюнки, які виконують при арттерапії, поділяють на спонтанні, створені з власної ініціативи автора, та малюнки-експромти, намальовані на прохання терапевта, але без підготовки. Сеанс терапії може бути індивідувальним чи груповим, при цьому і малюнок може бути створений кількома учасниками. Арттерапевт звертає увагу на зміст малюнку, способи вираження, композицію, форму, колір, розміри, деталі та особливості, які повторюються в малюнках однієї дитини. Значною мірою арттерапія спирається на кольори, як індикатори стану пацієнта. Проте, варто пам’ятати, що значення кольорів залежить від віку та культурного середовища. Наприклад, червоний може символізувати кров, життя, але також і жорстокість та конфлікт, а жовтий поряд із сонцем і теплом може означати розлад, обман чи хворобу. Також у різних мовах по-різному позначаються кольори та можуть існувати або, навпаки, бути відсутніми назви деяких відтінків. Діти, при цьому, більше схильні надавати кольорам суб’єктивного значення. Тому немає універсальної інструкції до інтерпретації твору, виконаного під час арт терапевтичного сеансу і дуже важливо підходити до процесу комплексно, аби не нашкодити невірними висновками.