Гуаш та її можливості
Ви любите малювати гуашшю? Когось здивує це запитання: хіба ж гуашшю не малюють тільки діти чи плакатисти? Зовсім ні! Сьогодні ми розкажемо про цю чудову техніку і вам обов’язково захочеться спробувати!
Техніка малювання гуашшю відома з античності, але сам термін з’явився тільки у 18-му столітті. Французьке слово (gouache) походить від італійського guazzo, що означає невеличку калюжу. Гуаш – це водорозчинна фарба, до складу якої входять домішки крейди, свинцевих білил чи навіть білої глини (каоліну), завдяки чому вона стає непрозорою. Якщо ви тільки хочете навчитись малювати, варто почати з гуаші. Завдяки щільності гуашевих фарб, ця техніка чудово підходить для початківців, адже, на відміну від акварелі, дозволяє легко виправляти помилки. В процесі малювання гуашшю можна навіть перекривати темніші частини малюнку світлими фарбами! Але забагато шарів наносити не варто, адже фарба може потріскатися і навіть відпасти.
Переваги та недоліки гуаші
Розкладемо по поличках – які ж особливості та переваги має гуаш? Звичайно, все впирається у властивості гуашевих фарб, а вони такі:
- Матові і непрозорі
- Насичені і однорідні
- Світлими можна перекривати темні і навпаки, що відкриває широкі можливості для експериментів
- Швидко висихають
- Не течуть і взагалі їх легко контролювати, що робить їх ідеальним матеріалом для початківців
Але варто пам’ятати, що:
- Через швидке висихання фарб, виправлення можна вносити переважно перекриваючи попередній шар
- Не можна наносити забагато шарів або робити їх занадто товстими, адже фарба розтріскається
- Через вміст білил, після висихання кольори стануть світлішими
Гуашеві техніки
Існує декілька технік роботи з гуашевими фарбами, завдяки яким можна створювати різні ефекти:
- Пастозна техніка, при якій мазки наносять майже так, як в олійному живописі
- Лесирування, коли фарбу сильно розбавляють водою і накладають напівпрозорі мазки на основне тло
- Сграфіто – прийом, при якому спершу наносять світлий шар фарби, потім темний, після чого гострим інструментом продряпують верхній шар, виявляючи нижній, ніби гравіруючи малюнок.
Окрім того гуаш можна поєднувати з аквареллю, темперою, олівцем, вугіллям чи навіть пастеллю!
Як малювати гуашшю?
- Підготуйте матеріали
Як і інші фарби, гуаш продається в наборах чи окремими кольорами, у малесеньких чи великих ємностях – вибір величезний. Коли визначитесь з фарбами, приготуйте основу для малювання та палітру. Гуаш прекрасно лягає на папір, картон чи навіть полотно, а завдяки криючим властивостям можна малювати навіть на кольоровій основі. Найкраще викласти трохи фарби на палітру, щоб зручніше було змішувати кольори та розбавляти водою. Можливо, вам знадобиться кілька ємностей з чистою водою для зволоження та миття пензля, щоб уникати небажаного змішання кольорів. - Придумайте сюжет і створіть композицію
Коли усі приготування завершені, можна починати малювати. Спершу продумайте композицію. Якщо ви впевнені в своїх силах, можете обійтися без підготовчого рисунку, проте не хвилюйтеся, якщо вам доведеться спершу промалювати деталі олівцем – під шаром фарби цього не буде помітно. - Беріться за фарби!
Використовуйте пензлики різної товщини і форми для заповнення великих поверхонь і промалювання дрібних деталей.
Не забувайте давати кожному шару фарби просохнути, перш ніж малювати поверх, інакше фарби змішаються і замість красивої картинки утворяться брудні розводи. Втім, цю властивість гуаші, навпаки, можна використати для створення цікавих ефектів – пишучи по не до кінця просохлому шару фарби, можна створити цікаві кольорові та фактурні ефекти. До речі, ще один фокус гуаші в тому, що вже висохлий шар можна спробувати оживити водою і таким чином внести зміни чи змішати кольори просто на малюнку.
Який би підхід ви не обрали, головне отримувати задоволення від процесу і не обмежувати свою творчу фантазію, як це і роблять викладачі та учні студії 33art, які просто обожнюють гуаш!
Дрібка історії для натхнення
Враховуючи усі перелічені можливості, не дивно, що техніка малювання гуашшю завжди була в арсеналі художників. В Середні віки, наприклад, її полюбляли європейські та персидські мініатюристи.
Більшість художників активно використовували гуаш для створення ескізів, але справжнього розквіту ця техніка зазнала наприкінці 19-го століття. Такі великі майстри, як Пабло Пікассо, Поль Сіньяк, Джон Сінгер Сарджент, Марк Шагал та багато інших неодноразово зверталися до гуаші, доводячи, що це серйозна, а зовсім не другорядна техніка.
Гуашевим фарбам надавала перевагу Марія Примаченко, адже вони дозволяли їй створювати щільні, виразні декоративні форми з чітким силуетом. У творах Примаченко бачимо, що гуаш, не гірше за олійні фарби дозволяє екперементувати з технікою: її мазки то зовсім непомітні, то виразні, широкі, густі, такі, що визначають форму. Погляньте тільки на цей динамічний мазок, який так добре передає враження бурхливого моря у її відомому творі 1966-го року «Під сонцем на морі чайка годує своїх дітей»!
А ще зараз існують навіть флуоресцентні гуашеві фарби! Тільки-но уявіть, яких ефектів можна досягти з такими фарбами! До речі, флуоресцентна гуаш має трохи меншу покривну здатність, тож для більшої яскравості наносити їх найкраще на світлу або білу основу і дуже тонким шаром. Тож навчитися малювати гуашшю точно варто!