Кацусика Хокусай – бунтівник і прабатько манґи

Аби трохи відволіктись від гарбузів та іншого геловінського антуражу, перенесемось сьогодні в іншу частину світу і пригадаємо одного із найбільших майстрів японського мистецтва – Кацусику Хокусая. 

31 жовтня 1760 року – одна з вірогідних дат народження цього художника.  Точний день його  народження невідомий. Знаємо тільки, що за японською системою літочислення це був 23-ій день 9-ого місяця 10-ого року періоду Хорекі, тобто десь у жовтні-листопаді 1760-го року. Народився Хокусай в районі Кацушіка міста Едо (сучасний Токіо). Справжнім його ім’ям було Токітаро, проте, за японським звичаєм, він працював під псевдонімами. Хоча зміна творчих імен не була чимсь незвичайним в тогочасній Японії, Хокусай відомий тим, що мав набагато більшу кількість псевдонімів, ніж інші великі майстри. Відомості про походження Хокусая також туманні. Його батьком або названим батьком, вірогідно,був майстер дзеркал Нікаджіма Ісе. Від нього, вочевидь, отримав свої перші уроки майбутній художник, адже робота над дзеркалами включала також їхній розпис. Хокусай сам зазначав у передмові до «100 видів гори Фуджі», що малювати почав у віці шести років. У десять років він з невідомих причин залишив майстерню батька і став працювати в книгарні розносником книг. Вважається, що саме  працюючи в книгарні він навчився грамоті. За кілька років він перейшов до граверної майстерні. Нарешті, у 18 років Хокусай вступає до школи Кацукави Шюнсе, відомого майстра гравюри укійо-е, який здобув славу портретами акторів кабукі.

Мистецтво укійо-е, яке починає засвоювати Хокусай, – це жанр гравюри, який сформувався в 17-му столітті і був присвячений зображенню сценок з повсякденного життя та пейзажам. Сама назва засвідчує це: укійо-е перекладають як «картини плинного світу» або «сучасні картини». Виник жанр в той час, коли рід Токугава здобув владу над країною, покінчивши з періодом роздробленості. Але для втримання влади і порядку, було введено численні правила та заборони, які регламентували усі сторони життя, аж до кількості іграшок у дітей. В таких умовах люди почали шукати способи розвіятись, що привело до поступового розростання та процвітання кварталів насолод, що отримали назву «укійо». Літературні твори, які описували пригоди, різні витівки та, звичайно, кохання, отримали назву «укійо-сосі», а ілюстрації до них – «укійо-е».  Згодом ці ілюстрації відокремились від літературних джерел і стали самостійним вилом мистецтва. Втім, і до нього добрались правила та заборони, обмеживши використання кольорів в цих зображенях сімома та встановивши дозволений розмір. Окрім того, існувала сувора цензура, за порушення якої художник міг потрапити до в’язниці.

Поза тим, гравюра укійо-е була привабливим жанром для обдарованих художників, які шукали способів самовираження. Її не сприймали серйозно, як традиційний живопис на шовку, теми якого зазвичай були пов’язані з філософією та сповнені натяками на буддійські істини. Картинки укійо-е зображували просте і звичне повсякденне життя, популярних акторів і красунь-жительок веселих кварталів. Ними обклеювали ширми, паперові стіни японського житла, розсувні двері, екрани тощо.

По смерті вчителя, Хокусай залишає майстерню з не зовсім зрозумілих причин. Можливо, він вже був достатньо сформованим, впевненим митцем, якого обтяжувала роль учня. За іншими джерелами, його вигнали за «зраду» – відхід від принципів, яких його навчали і вільні творчі пошуки, зокрема, намагання використовувати творчі прийоми, запозичені з китайського

Наступні кілька років стали переломними в житті Хокусая. Відмовившись потурати смакам публіки, він вперто працював над створенням власного стилю, використовуючи не тільки прийоми з традиційного японського живопису, але й європейську перспективу. Він створює ілюстрації до поезій та безліч окремих гравюр, які здобули такий шалений попит, що інші майстри почали імітувати його стиль. Саме тоді, з 1796-го року, він починає використовувати псевдонім Хокусай.

Хокусай почав використовувати європейську перспективу в японській гравюрі. Він обирав певний центральний елемент, довкола якого організовував усе зображення, створюючи враження глибини. Для часів Хокусая в Японії – це були нові прийоми, які поширились в японському мистецтві саме завдяки його впливу.

В укійо-е, який зазвичай був сфокусований на зображення людей, він змістив акценти на природу і передачу мінливих ефектів погоди та зміни сезонів. Він зображував пташок, квіти, рух води, поєднуючи увагу до мінливого із відчуттям вічного та незмінного і своїми творами спонукав глядачів уважніше спостерігати за довколишнім світом.

Центральним символом у творах Хокусая стала гора Фудзі, яку він зображував незліченну кількість разів, з неймовірною вправністю щоразу винаходячи нові способи презентації того самого мотиву.  Завдяки цій повторюваності, різноманітні сценки з японського життя, що їх зображував майстер, виявляються ніби пов’язаними між собою.

На початку 19-го століття Хокусай починає створювати свої «веселі картинки», яким дав назву манґа. «Манґа Хокусая» – це 15 книжок з ілюстраціями та мінімумом тексту, три з яких були підготовані та видані вже учнями Хокусая, після його смерті. Термін «манґа» можна пояснити як картинки («ґа») у вільній стилістиці («ман» – вільний від традиції, випадковий). Хоча манґа вже була відома  в японській культурі, Хокусай наповнив цей жанр новим змістом і сприяв його популяризації в Японії.