Точка – скоромна королева мистецтва
А ви знали, що 15 вересня відзначається Міжнародний день точки? Ні, йдеться не про розділовий знак, і не про щось з геометрії, а саме про мистецтво!
Звідки взялося свято?
Вшановувати точку стали з 2009-го року, а пов’язано це чудовою історією художника і письменника Пітера Г. Рейнольдса про дівчинку, на ім’я Вашті, яка була переконана, що зовсім не здатна малювати. Вашті була настільки впевнена, що мистецтво – не для неї, що не хотіла навіть спробувати. Тоді вчителька запропонувала їй просто поставити на аркуші цяточку, а потім залишити унизу свій підпис. Вашті дуже здивувалась, коли наступного разу завітавши в клас побачила свою роботу, яку вона і роботою не вважала, оформленою в рамку на стіні в кабінеті своєї вчительки. Тоді вона подумала, що може намалювати набагато кращу крапку, ніж ту, яку вчителька взяла в рамку. І вона стала експериментувати з кольором та розміром крапок, створюючи нові і нові малюнки. А коли в класі з’явився новий хлопчик, так само переконаний, що не здатен до малювання, Вашті підштовхнула його до творчості, так само як її саму надихнула її вчителька.
Мила історія, правда? От і вчителі мистецтва так вважають і використовують її, щоб підтримати своїх учнів і спонукати їх до творчості.
Точки в мистецтві і мистецтво точок
Як не дивно, але точка, крапка, або цяточка – називайте, як хочете, – насправді заслуговує на вшанування за свій внесок в світове мистецтво. Починаючи від наскельних розписів наших пращурів і до психоделічних витворів Яйої Кусама, точка не зникала з арсеналу художників. Таку просту і звичну, її ніби заново перевідкривають нові і нові майстри, в нових і нових техніках, матеріалах, стилях. Зазирнемо краєм ока в неймовірний світ цяток і цяточок.
Паттерни з рядів вохристих точок, які вкривають печери Ель-Кастільйо в Іспанії мають вік 40 000 років і відтак є найдавнішим мистецьким твором, що належить руці людини. Принаймні, наскільки нам відомо зараз.
Наші печерні пращури створювали зображення, які і досі вражають майстерністю. Обмежені засоби не заважали їм досягати неймовірної виразності, і плями посідають не останнє місце в списку прийомів первісних митців. Вчені можуть і далі гадати, чи позначають плями, якими вкриті і оточені зображення коней у французькій печері Пеш-Мерль реальне забарвлення прадавніх тварин, чи мають символічне значення, та важко заперечити, що це просто дуже стильно.
Точки активно використовували і продовжують використовувати в творчості на усіх континентах. Стиль Пінтупі, аборигенів Австралії, який активно відроджують та розвивають сучасні представники цього етносу, заввиграшки зрівняється з експериментами модерністів.
Точки, в комбінаціях з іншими елементами, присутні в традиційному мистецтві, мабуть, усіх народів світу, адже це найпростіший знак, який, втім, легко перетворити на символ – зерна, сонця, дощу тощо. Українська традиція зберегла до нас особливий стиль декорування великодніх яєць, де використовують тільки цятки – це, звичайно ж, крапанки!
Точки, крапки і цятки в класичному мистецтві
Але давайте до «серйозного» мистецтва. І тут не обійшлось без крапок!
На рівненьких рядочках дрібних точечок заснована графічна техніка пунктиру. Щоб створити зображення, гравер користується спеціальними рулетками, які залишають на поверхні металу дрібнесенькі виїмки-точечки, куди потім він заб’є фарбу, а згодом віддрукує з них зображення, що буде трохи нагадувати зроблене олівцем. Першим почав використовувати цю техніку італієць Джованні Кампаньйолла в 16-му столітті. Він прагнув до більшої м’якості і живописності своїх гравюр. Наступні покоління майстрів вдосконалили цю техніку і стали використовувати інструменти, які дозволяли створювати цятки різної форми та розміру.
Наприкінці 19-го століття Жорж Сьора винайшов новий метод живопису, який він охрестив дивізіонізмом (від фр. Division – розділення), але усі називають пуантілізмом ( від фр. point — точка). Сьора, послідовник імпресіоністів, ретельно досліджував новітні оптичні теорії та науку про колір. Випрацьований ним дивізіонізм є першою живописною технікою, що повністю заснована на науковій теорії кольору. Імпресіоністи першими відмовились від змішування фарб на палітрі і почали змішувати їх просто на полотні, але Сьора волів писати крихітними мазками чистих кольорів, розраховуючи на їхнє оптичне змішання. Писати при цьому варто саме на білому полотні – білий колір підсилює сяяння окремих кольорових точок.
Цятки і крапки в сучасному мистецтві
Коли знаменитий данський карикатурист Герлуф Бідструп створював свій іронічний малюнок «Сучасне мистецтво», він, звичайно, не далеко пішов від істини. В епоху абстрактного експресіонізму та мінімалізму, одна-єдина точка на полотні сприймається як серйозне мистецтво.
Так, 1966-го року британець Бернард Коен, якого вважають одним із провідних абстракціоністів його часу, продемонстрував публіці картину «Синя точка», на якій була зображена, – так-так, – єдина, трохи розмазана, синя пляма.
Тоді ж, у 1960-х, американець Рой Ліхтенштейн створював картини в естетиці коміксів, які популярні і досі. Фокус був у тому, що Ліхтенштейн писав ці картини вручну, але імітуючи фактуру друкованих растрових зображень – тобто, рядами дрібних кольорових точок.
Любить експериментувати з точками і скандально відомий Деміен Герст. В його доробку не тільки акули у формаліні, але й великі полотна, вкриті впорядкованими рядами кольорових кружальців. Ну, і чому б не побешкетувати, створивши «портрет» ще однієї ікони поп-культури- Мікі Мауса? Виключно з кругляшків, звичайно.
Але справжньою сучасною королевою точок є японська художниця Яйої Кусама. Вона просто одержима візерунками і патернами. Цяточки, звичайно ж, посідають центральне місце в її творчості. «Одного разу, – розповідає вона, – я дивилася на візерунки червоних квітів на скатертині на столі, і, піднявши очі, я побачила, що той самий візерунок покривав стелю, вікна та стіни, і, нарешті, всю кімнату, моє тіло та всесвіт. Я відчула, ніби почала самознищуватися, обертатись у нескінченності нескінченного часу й абсолютності простору й зводитися до ніщо». Свої видіння Кусама перетворила у джерело натхнення та присвятила своєму вираженню через своє мистецтво істини, яку ці видіння відкрили їй: усі ми – рівні частини вічного, нескінченного Всесвіту.
То що, переконались у значущості та неймовірному потенціалу такої малесенької і простої на вигляд крапки? Найкращим способом відзначити Міжнародний день точки – взятися за олівець, ручку, маркер чи пензель, або й просто макнути палець у фарбу і спробувати намалювати власний шедевр точками, цятками, плямками і крапочками. Гайда експериментувати!