Жак-Луї Давід. Коронація Наполеона
Байопік «Наполеон» Рідлі Скотта останніми тижнями дає поживу для розмов, статей та навіть мемів. Ми навіть присвятимо цій темі найближчу лекцію з історії мистецтва, яка випаде саме на 2 грудня – день коронації Наполеона і однієї з його найблискучіших військових перемог – битви при Аустерліці. А ще скористаємось нагодою, щоб розказати про одне з найбільш вражаючих полотен в історії французького мистецтва – картину Жака-Луї Давіда «Коронація Наполеона».
Повна назва цієї картини – «Посвята імператора Наполеона та коронація імператриці Жозефіни у соборі Паризької Богоматері 2 грудня 1804 року». Наполеон особисто замовив її славетному Жаку-Луї Давіду за кілька місяців до самої події. Грандіозне полотно 6х10 метрів Давід писав більш, як три роки, а згодом з пам’яті зробив повторення для американських замовників, зумівши відтворити первинну композицію практично без змін. Єдиною відмінністю став рожевий колір, якого в копії художник надав сукні улюбленої сестри Наполеона.
Колишній переконаний прибічник революції, член Конвенту, Давід так само блискуче справлявся із завданням прославлення Імперії та її правителя, як колись оспівував ідеали Республіки. Наполеон на його картинах – герой або мудрий правитель, який без відпочинку працює для свого народу, а від величної сцени коронації перехоплює подих. Натхненням для художника слугувала сцена коронації Марії Медичі, змальована колись Пітером Паулем Рубенсом. Твір «короля живописців», тим не менш, на тлі творіння Давіда здається майже камерним, і не тільки через скромніші розміри – усього приблизно 4х7 метрів.
Давід будує композицію за принципами класицизму із його спокійним, рівномірним ритмом, персонажами, завмерлими в урочистих позах. І жодних вибагливо зібганих драпіровок чи амурчиків, завислих у повітрі, що їх так полюбляли барокові майстри. Давід відмовився від крупного плану і більшу частину картини взагалі займає зображення інтер’єру собору, велична архітектура якого слугує гідним антуражем епохальній події. В цей спосіб Давід водночас зумів передати відчуття великого простору і отримав можливість розмістити на картині якомога більше дійових осіб – і те, й інше допомагає створити враження помпезної величі і присутності при історичній події. Центром композиції є фігура самого Наполеона, який підносить корону над головою уклінної Жозефіни. Папі Пію VII відведена другорядна роль – він сидить позаду Наполеона і спостерігає за тим, як той власноруч коронує дружину. За первинним задумом, Наполеон мав бути зображений в момент, коли він покладав корону не на голову Жозефіни, а на власну. Цей проект, який, вочевидь, відповідав замовленню Наполеона, засвідчують не тільки численні підготовчі малюнки, але й попередні замальовки на полотні, які, з часом, почали проступати і стали помітними на картині – просто позаду голови імператора.
Підготовчий рисунок Давіда та фрагмент завершеної картини
Довкола центральних персонажів – представники родини Бонапарт та важливі державні посадовці. Цікаво, що Давід зобразив серед присутніх і матір Наполеона, хоча вона відмовилась бути присутньою на церемонії на знак протесту проти незгоди, яка в той час була між Наполеоном та його братом Люсьєном. Трохи позаду неї художник зобразив і самого себе.
«Коронація» була лише одним із чотирьох полотен, замовлених Давіду для декорації тронної зали. Наполеон обіцяв художнику нечувану суму в 100 000 франків за кожну з чотирьох картин. Втім, виконано було лише дві з них, але й за ті Давід отримав лише половину чи трохи більше обіцяної платні.
Поки Давід працював над сценою коронації, імператор наносив регулярні візити в майстерню, аби особисто спостерігати за ходом роботи. Коли все було завершено, Наполеон захоплено вигукував: «Як це велично! Як красиво! Яку виразність має увесь декор! Яка правдивість! Це не живопис. Люди живуть, ходять, говорять всередині цієї картини!»
Парадоксально, ця картина, яка мала стати своєрідною алегорією об’єднання країни довкола імператора, наповнена персонажами, які перебували в складних, якщо не сказати ворожих стосунках. Сестри Наполеона відмовлялись нести поділ мантії Жозефіни, він сам був в натягнутих стосунках з братом, що викликало незадоволення їхньої матері. І це якщо говорити тільки про родину Бонапарт і не згадувати різні політичні складнощі та інтриги. Навіть назва картини («Коронація (Посвята) Наполеона»), насправді, не відповідає тому, що зображено: замість власне таїнства посвяти Наполеона, яке мав би здійснювати папа Пій VII, бачимо, як Наполеон власноруч коронує дружину. На думку одного з найавторитетніших дослідників правління Наполеона, Жана Тюлара, ця картина якнайкраще передає суперечливість цього періоду історії Франції та її центральної постаті.