Трошки про акрил

На початку 20-го століття творчий арсенал художників збагатився новим матеріалом: акриловими фарбами. Надзвичайно яскраві кольори, швидкість висихання, можливість наносити на різноманітні поверхні – все це швидко зробило акрил популярним серед митців.

 У Студії 33art ми часто звертаємося до магії акрилових фарб:  і на заняттях живописом, і  на різних  майстер-класах, як то для фантастичного декору новорічних ялинкових кульок, і для абстрактного флюїд-арту. Сьогодні важко уявити собі мистецтво без акрилових фарб, утім існують вони менш, ніж сто років.

Почалося все з того, що німецький хімік Отто Рем винайшов акрилові смоли, а звідти вже був один крок до акрилової фарби. Найперші зразки стали виготовляти вже у 1930-х для промислового використання, але вже за десять років американський художник і виробник фарби Сем Голден разом із дядьком художником Леонардом Бокуром розробили акрилові фарби на основі вайтспіріту, які стали використовувати для живопису. Ці фарби вирізнялися яскравими кольорами і після висихання ставали блискучими. Окрім  того, хоча акрил нагадує олійні фарби, висихає він набагато швидше, що також стало його перевагою, адже художники могли працювати швидше, без тривалого очікування, поки попередній шар фарби висохне. У 1950-х були винайдені акрилові фарби, які можна було розводити водою і з тих пір акрил міцно увійшов у вжиток і популярність його не згасла й до сьогодні.

У 1960-х митці вже доволі часто використовували акрилові фарби і деякі виробники звернули на це увагу та стали виготовляти такі фарби спеціально для художників. Вони експериментували з консистенцією і стали розливати фарби по маленьким тюбикам, замість великих банок. Таким чином, акрилові фарби стали такими ж доступними і зручними для використання, як інші, що тільки збільшило їхню популярність.

Переваги акрилових фарб:

• Чудово лягають на будь-які матеріали: папір, полотно, дерево, скло, метал, пластик тощо;
• Швидко висихають, лишаючи на поверхні міцну плівку;
• Мають високу еластичність, а тому кольоровий шар не тріскається з часом;
• Багата палітра – існує величезний вибір відтінків акрилових фарб, від традиційних до неоново-яскравих та навіть флуоресцентних;
• Добре змішуються, дозволяючи з базового набору створювати усі необхідні кольори та відтінки;
• Вологостійкі. Свіжу фарбу легко змити з поверхні, рук чи навіть одягу, що саме по собі значний плюс, а ось після висихання вода не зможе зашкодити фарбовому  шару, для його змиття потрібен буде розчинник;
• Додаючи більше або менше води, художник на свій розсуд може варіювати консистенцію фарби : від густої до дуже рідкої. Це, в свою чергу, дозволяє використовувати різні мистецькі техніки: від імпасто до розбризкування;
• Чудово поєднується з іншими техніками і художніми матеріалами;
• Нетоксичні, не містять шкідливих для людей компонентів;
• Немає неприємного запаху;
• Доволі доступні по вартості і дешевші за олійні фарби.

Серед недоліків акрилу те, що фарба, нанесена на ґрунт з часом трошки темнішає і те, що, через швидке висихання фарби, художнику може бути важче вносити виправлення в роботу.

Саме час висихання фарби – головна відмінність акрилу від олії. Олійні фарби висихають повільно, тож художник має багато часу на змішування кольорів і внесення виправлень. В деяких випадках, це повільне висихання олії може бути перевагою, в інших – недоліком. В той час як висихання олійних фарб може займати дні, кожен шар акрилу висихає за 10-20 хвилин. Проте це залежить від бренду фарби, якості та рівня вологи довколишнього середовища, тож інколи цей час може подовжуватися до години чи більше. Сучасні митці часто прагнуть до більшої експресії, тож можливість працювати швидко для них більш актуальна, так само як і можливість регулювання консистенції акрилової фарби, аж до дуже рідкої, коли її можна буквально виливати на полотно чи інші поверхні. Тим не менше, за потреби можна використати і ретардери – спеціальні добавки, які сповільнюють висихання акрилової фарби, даючи майстрові необхідний час.

Першими переваги акрилових фарб відкрили абстрактні експресіоністи і митці поп-арту.

Одним з перших новими фарбами захопився Марк Ротко, який почав писати ними ще наприкінці 1940-х.

Джексон Поллок, як відомо, створював свій знаменитий «живопис дії» розбризкуючи, крапаючи, розливаючи фарби просто на поверхню великих полотен, розкладених на підлозі майстерні  і підготовлених, інколи, вкрай незвичайним способом: до ґрунту він міг підмішати пил, дрібне сміття з підлоги або попіл з цигарок, які курив в процесі роботи. І акрилові фарби блискуче впорались із цими викликами!

Рой Ліхтенштейн, який збудував свій стиль довкола естетики коміксів, обрав акрил саме за синтетичну яскравість палітри.

Один з найвідоміших у світі творів, виконаних акриловими фарбами є «Банки супу Campbell’s» (1962)  Енді Воргола, одного з головних представників поп-арту. Навіть неприхильники сучасного мистецтва щось та й чули про цей твір, який складається з 32 картин, на кожній з яких зображена банка консервованого супу іншого смаку. Ця серія швидко зробила Воргола відомим на всю країну.

Одним із найбільших майстрів акрилового живопису 1970-х вважають Девіда Гокні. Переїхавши до Лос-Анжелесу, британець Гокні був найбільше вражений тим, що майже кожен будинок там був із приватним басейном – у Британії це було доступно тільки найбільшим багатіям. Мабуть тому на багатьох картинах Гокні ми бачимо чисту блакить води під яскравим сонячним світлом. Ідея його найпопулярнішого твору, «Великий сплеск» (1967) виникла, коли він побачив подібну фотографію, що зафіксувала сплеск води. Його вразив контраст непорушних будівель зі сплеском води, що триває лише кілька секунд.

До 1970-х більшість митців, що працювали в різних стилях та жанрах, вже стали надавати перевагу саме акриловим фарбам і сьогодні акрил лишається на піку популярності як серед професіоналів, так і серед любителів.

Популярний сьогодні напрямок абстрактного живопису – флюїд-арт, – так само заснований на широких можливостях акрилу. Перші експерименти з рідким акрилом, а саме ньому заснований метод флюїд-арт, відносяться ще до 1930-х років. Кажуть, унікальні можливості тоді ще нових фарб виявив мексиканський художник Давид Сікейрос. Він звернув увагу на взаємодію кількох текучих фарб і навіть придумав назву отриманому результату: «випадковий живопис».

Щоб створити картину в техніці флюїд-арт необов’язково мати художні навички, зробити це може кожен! Для цього розведені зі спеціальним медіумом акрилові фарби змішують разом і потім виливають на полотно, нахиляючи та обертаючи його в різні боки, змушуючи фарбу розтікатися і створювати «космічні» узори. Приблизно за 24 години поверхня висохне і унікальна картина готова!

На відміну від класичного абстрактного експресіонізму а ля Поллок, флюїд-арт більш медитативна техніка, проте, це так само творчість, заснована на випадковості і безсвідомому, вільна від законів логіки і контролю розуму.

Єдиним питанням, на яке ми поки не маємо відповіді, є те, наскільки стійкими є акрилові фарби. Найдавнішими олійними творами вважають виконані буддійськими ченцями в Афганістані у 650 році н.е.. Але акрилові фарби існують менш, ніж сто років, тож і акриловий живопис ще не мав можливості продемонструвати свою здатність чинити опір часу.